Youth Euroclubs Network на більшій мапі goo.gl/K1Ozo. Мапа Євроклубів в Україні тут: g.co/maps/epymv

пʼятниця, 11 липня 2014 р.

Я - європеєць!



Хіба хтось має сумнів, що ми – європейці? Хіба народ, який пройшов тернистим шляхом історії, здавна проживаючи в центрі Європи не може називатись європейським?
Україна здавна була європейська. Звернемось до минулого. ХІ століття…  Часи правління Ярослава Мудрого – справжнього «свекра Європи». Давно відомо, що своїх дітей він одружував з доньками та синами королів і князів європейського континенту. І навіть в ті часи, коли поняття «Європа» як такого ще не існувало, угорська королева українського походження Анастасія Ярославна з впевненістю заявляла: «Я – європейка!» То чому ж ми, нащадки славного роду, який здавна мешкав у самому центрі Європи, не можемо називати себе європейцями?
На мою думку, європеєць – це перш за все поведінка та свідомість людини, а не її політична чи географічна приналежність.
Правильним є твердження, що починати будувати Європу необхідно з себе: зі своєї свідомості, поведінки,  життєвої громадянської позиції. Європейці – це люди, які вміють відстоювати свої права, толерантно вирішувати проблеми та відповідально ставитись до усіх справ. Ось чого нам необхідно у них повчитись. А ще оптимізму – без нього нікуди. Чомусь ми з вами звикли чути невтішні новини, скаржитись на бездіяльну владу, катастрофічні дороги,  налаштовуючи себе на негатив. Спробуйте починати день з посмішки та активних дій. Звісно, життя не завжди настільки радісне, але наш хороший настрій і думки можуть усе змінити. Недарма кажуть, що думки матеріалізуються, а я б додала до цього, що думки повинні матеріалізуватись в дії.
Якщо ми прагнемо бути європейцями, почнімо ж діяти! Є ті, які говорять: «Куди котиться наш світ?» А є такі, які котять його вперед самі. Ми не маємо права бути бездіяльними! Я впевнена, що сорок шість мільйонів людей мають можливість щось змінити. Адже кожен із нас мріє про європейську Україну, в якій назавжди зникне корупція та беззаконня, де існуватиме верховенство права, а на зміну бідності та вічного пошуку заробітків прийде заможне життя і достаток.
Часто міркую, чи з гордістю вимовляю, що я європеєць (зі знаком оклику), чи з розпачем і зневірою (зі знаком питання).
  Чому невпевнено? Бо кожен з нас, аналізуючи свої вчинки і свою громадянську позицію звіряє їх із суспільними. Хіба кожен з нас зреагує на грубість у побачених стосунках між однолітками, хіба кожен може похизуватись у повсякденній порядності і чесності? Більшість проходить повз... Тому і нотки сумніву...і знак запитання. Справжній європеєць не повинен бути «плакальником», невдоволеною, пригніченою особою. Це має бути рішуча людина нової генерації, позбавлена стереотипів, зріла, креативна, впевнена у собі та оптимістична. Отакий він – український європеєць! Хто заважає бути активними, діяльними, а не байдужими?! Це не риторика, нехай кожен з нас дасть відповідь на це запитання.
  Як хочеться, щоб в кінці твердження "Я європеєць" стояв знак оклику! Європейська Україна починається з моєї і твоєї домівки, з мого і твого міста.   Багато моїх однокласників вважають себе європейцями, а наше рідне місто - європейським. Завітайте у його стару частину міста і ви відчуєте подих Європи. Замок Любарта знайшов собі "побратима" в Польщі, Монастир домініканів схожий на австрійську церкву святого Карла, а вулички нашого старого міста дуже нагадують Прагу.
  То ми європейці? Звісно! Бо мешкаємо в європейському місті, в якому вчиться обдарована, успішна молодь, в якому поважають і допомагають старшим, де бережуть свою історію і мову, де нарешті зупинився маховик бюрократично-корумпованої системи, де всі люди живуть за законами правди, честі, гідності, моральних і духовних цінностей....Скажете, це - мрії? Зовсім ні! Це мій оптимістичний прогноз. Все це буде! І європейські цінності, про які так часто говорять, будуть і нашими, українськими.
Чомусь думаємо, що все зміниться лише тоді, коли Україна остаточно ввійде в Євросоюз. Це хибне твердження. Ми обираємо європейський вектор, бо хочемо європейських стандартів, справжньої демократії та верховенства права у нашій країні!
І хай не виникає на обличчях українців іронічна посмішка, коли мова йде про права людини, коли стверджують про покращення добробуту, коли пишуть про успішні реформи та експерименти… Щоб щось змінити, треба змінитись самому. Я навчатиму своїх дітей не давати хабарів, жити в гармонії з природою, дбати про екологію, поважати й підтримувати старших, творити добро… Впевнена, ми, молоді, зуміємо стати справжніми європейцями і побудувати нову європейську Україну!
Яндекс.Метрика