Youth Euroclubs Network на більшій мапі goo.gl/K1Ozo. Мапа Євроклубів в Україні тут: g.co/maps/epymv

четвер, 12 вересня 2013 р.

Історії успіху: Аня Ревенко - Євроклуб "LIFE", Самбір

Українська мережа Євроклубів продовжує знайомити широку громадськість з випускниками Євроклубів. Представляємо нову історію успіху:

Аня Ревенко
Євроклуб "LIFE", ЗОШ № 8, м. Самбір Львівської області, опікун: Тетяна Гринкевич

Аня вчиться у Львівському національному університеті ім. І.Франка на факультеті іноземних мов, на кафедрі перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. Г. Кочура.

Що для мене означає євроклуб? В ретроспекції на шкільні роки (спогади :)

От вже минуло 4 роки, як я закінчила нашу Самбірську ЗОШ №8 з поглибленим вивченням англійської мови.. багато що вже, напевне, починає стиратися з пам’яті, залишаються лиш найяскравіші моменти… але одна лінія життя чітко світиться: євроклуб “LIFE”. Так, як і символізує ця абревіатура, він справді втілює любов, зацікавленість, забаву та енергію (Love, Interest, Fun, Energy). З євроклубом та життям нашої групи англійської мови під керівництвом Тетяни Романівни пов’язані найцікавіші, найоригінальніші і просто незабутні моменти життя.

Пам’ятаю, як все починалося. Я була в 9 класі, коли створювався наш євроклуб: як думали-гадали над назвою, гаслом, емблемою... Євроклуб давав стимул творити. І в один прекрасний момент «осінило», що він має називатися “LIFE”, і якось вже самі букви почали «пророкувати», що сааме вони будуть нести для нашого євроклубівського життя :) Вже після уроків, я і наш перший президент Оля Волошанська йшли додому, і малювали нашу емблему на простих білих футболках, тоді, ще якщо не помиляюсь, звичайними гуашними фарбами... Звісно, тепер всі євроклубівці мають футболки з комп’ютерними логотипами, але тоді, ще в далекому 2006, це було для нас просто дивовижно мати ті футболки! Звісно, до першого прання :) Але скільки праці, творчості, натхнення! Здається, ніби зовсім дрібниці, але ж ці перші кроки до становлення євроклубу не можна просто забути. Ну, це так, зовсім про маленькі формальності –спогади :) Тим не менше, воно таки щось означало. Це вже був прояв певних ідей, самовираження, творчості, рішучості та відповідальності за те, що ми взялися, і взялися робити не просто-так.

Кабінет англійської мови та євроклуб у школі були справді «вікном у світ». Ми не сиділи, замкнувшись у собі, у своєму маленькому примітивному світі. Тетяна Романівна нам цього просто не дозволяла :) У класі 8-9 до нас влітку приїжджали групи канадської молоді, які також виступали у нас зі своїм танцювальним колективом (українські народні танці, гопак). Їхні виступи просто вражали,а зал аплодував стоячи! Гостювали вони у наших домівках, спілкуючись із нами та куштуючи українські страви :) Це була величезна мовна практика в ті роки, а також мега-позитивні забави, танці і тому подібне :)

З євроклубом вчилися ми також творити добро. В перші місяці діяльності відвідували ми діток в школі-інтернаті, сиротинці , бавлячись із ними, приносячи їм подаруночки та гостинці. Для щастя, виявляється, багато не треба. Справді, ти таки справді стаєш щасливий, коли приносиш радість іншому. Навіть посмішка та добре слово може давати людині стільки тепла і надії.
Незабаром ми почали брати участь у обласних фестивалях євроклубів, які відбувалися в м. Мостиська, Жовква.. Вперше тоді ми побачили, що ми не самі: що і в інших містах України є наші однодумці, ровесники, які теж хочуть бачити світ кольоровим, діяти і творити. Цікаво було також подорожувати по Львівській області, адже наш край ми просто повинні знати :)

…А тимчасом, Тетяна Романівна не спить, не дрімає, а все нові можливості та ідеї шукає. І от, серед 7 міст України, наш Самбір отримав можливість взяти участь у проекті Британської Ради «Виклики школам», в якому взяли участь близько 13 країн Європи! Різні країни були поділені на «кластери»-групи, і ми потрапили в команду,де була ще Латвія, Словаччина та Північна Ірландія. Тож одного дня полетіли ми, як представники євроклубу, наш опікун, віце-президент та я, у далеку країну Сполученого Королівства Великої Британії. Стільки там вражень було, а британську школу просто не описати! Школа у місті Кастлдерг була для нас справжнім відкриттям. Інші традиції, обладнання класів, самоврядування, оригінальна уніформа.. скільки позитивних ідей хотілось би привезти тоді в Україну! Після приїду неодмінно треба втілювати нові ідеї. Спілкування з школярами-європейцями, ірландцями пішло нам на користь. Так для нас збагачувались не лише знання, не лише збільшувалася практика англійської мови, але й весь світогляд, уявлення про інші країни, культури і звичаї. Чудом просто ми ще відвідали Единбург та Лондон. Північна Ірландія, Шотландія, Англія – які ж вони прекрасні, але які ж вони різні! Кожна країна унікальна, неповторна…Св. Августин казав: «Світ — це книжка, і той, хто не подорожує, читає лише одну її сторінку». Скільки нового пізнається під час подорожей! Справді, ці поїздки я буду пам’ятати все життя. Навіть тепер, в університеті вивчаючи предмет лінгвокраїнознавства, я згадую ці моменти. І наскільки це тепер корисно! Адже культуру іншого народу, нації не пізнаєш через книжку. Це треба пережити. І я вдячна, що мала таку можливість в шкільні роки. Дійсно, треба дякувати Богові, що я вчилася саме у СШ № 8, англійську мову мене вчила саме Тетяна Романівна, яка взялася за цю працю, яка була ініціатором створення євроклубу і яка запалила нас усіх, щоб ми горіли бажання жити активно і жити творчо. Звісно, не можна недооцінити вплив євроклубу на моє майбутнє. Англійська мова була мої улюбленим предметом, вчити її було просто задоволенням, уроки проходили цікаво, активно і корисно, часом і за межами стін звичного кабінету :) тож і ЗНО я здавала з англійської мови. Адже хотіла пов’язати якось з цим всім своє подальше життя, обравши факультет іноземних мов Львівського національного університету ім. І. Франка. Тож скоро буду перекладачем-викладачем англійської мови.

Євроклуб – це справді життя. Я вважаю, що в школі немає нічого кращого,ніж євроклуб „LIFE”. Це можливість реалізувати свої таланти, проявити себе, стати творчим, енергійним, активним і позитивним. Це шанс відкрити для себе світ, нові сторінки життя. Це нагода познайомитися з молоддю, як Європи, так і Канади, Америки. Це і класно, цікаво, весело, і повірте, дуже корисно для майбутнього життя. Адже крім уроків в школі та їх прогулювання, що учні запам’ятають? Тому моя порада всім школярам: не тратьте даремно часу, ловіть момент, поки ви ще в школі і йдіть на євроклуб! Не бійтеся мріяти і разом крокувати до нових вершин! :)

Аня Ревенко
Яндекс.Метрика