Youth Euroclubs Network на більшій мапі goo.gl/K1Ozo. Мапа Євроклубів в Україні тут: g.co/maps/epymv

четвер, 21 лютого 2013 р.

"Академія молодіжних лідерів Східного Партнерства"

"Академія молодіжних лідерів Східного Партнерства", яка відбулася 8-10.02.13 у с. Козьова, Сколівського району зібрала учасників Львівщини та Луганщини. Хороша організація, прекрасна та злагоджена робота чудових тренерів ( Олег Процак - Львівський Центр європейської інформації , Оксана Москва - Центр творчості дітей та юнацтва Галичини; Наталя Датченко - Луганський Центр європейської інформації0,  п'янке гірське повітря, екскурсія на гірськолижний комплекс "Плай", "Театр тіней", безліч креативних задумів, ідей та творчості , ігри та розваги, нові знайомства, майстер класи та плани на наступні зустрічі - все це зробило "робочі" вихідні справді незабутнім відпочинком, за який дякуємо!
   Хочеться надати слово молоді, яка взяла участь у тренінгу, адже саме вони обєктивно та емоційно дали оцінку подіям, які чекали на них, які запланували і провели саме для них. 




Одного зимового морозяного вечора у напрямку Самбора своїм звичним рейсом вирушила електричка  з прикарпатського містечка Стрий. Аромат запашної кави і шоколаду де-не-де перебивали розмови пасажирів. Хтось їхав на навчання, а дехто повертався додому з відпочинку. Мою увагу привернула група втомлених,зате щасливих «подорожніх». Вони емоційно розповідали щось один одному, час від часу співаючи на весь вагон пісню-кричалку. Поряд солодко дрімали дві дівчини,прокручуючи уві сні події попередніх днів, які наче вирвали їх з щоденних клопотів і перенесли у казковий світ розваг і відпочинку. Зовсім поруч розмовляли дві приємні жінки, які судячи з усього були вчителями,і чекали моменту, коли зможуть передати туристів у руки батькам.
  Мене зацікавили ці «подорожні», краще шоколаду підняли настрій їхні запальні пісні .Я пересіла ближче, аби більше  дізнатись про учнів. Раптом,наче порухом чарівної палички , моє бажання здійснилося-діти один за одним почали згадувати своє триденне перебування в горах…
Учасники євроклубу уже вкотре беруть участь у проектах і  цього разу не відмовилися від пропозиції вчителя. Як показує практика, слід прислухатись до кожного її слова і мотати на вус - поганого не навчить. Цього разу тренінг на тему «Толерантність» відбувався у селищі Козьова, куди приїхали представники Львівської та Луганської областей.Мабуть, організаторам цікаво було побачити співпрацю і взаєморозуміння двох,настільки географічно віддалених, частин України. Незважаючи на невеликі відмінності, учні швидко знайшли «спільну» мову. Одразу після приїзду розпочалася офіційна частина знайомства. Провели багато ігор і конкурсів, як це заведено на тренінгах. Одним із яскравих моментів першого дня були презентації міст, звідки прибули учасники. Заняття ще більше зблизило усіх, змусило за короткий час згадати уроки історії, малювання і ораторського мистецтва ,щоб достойно представити рідне місто. Кожен хотів справити ефектне перше враження, яке ,як відомо, включає в себе і жести, й інтонацію,і вміння привернути увагу, зацікавити слухачів , а для цього треба щось-таки і знати. Загалом, усі команди гарно виступили, провели віртуальні екскурсії містами і містечками України. Можливо, хтось дізнався для себе щось нове, але стовідсотково усі зарядилися позитивом і теплом, які зігрівали , як гаряча  кава наступними  морозяними вечорами.
   Другий день перебування в засніжених Карпатах усім запам’ятався цікавими тренінгами, новими іграми, різноманітними роботами в групах, що дозволило всім уже напевно знати імена один одного. Одним із завдань тренінгу було навчити учнів писати cv, так звані резюме. Хтось нарешті дізнався ,що це таке, а хтось уже вирішив, який матиме вигляд його майбутнє професійне портфоліо. Родзинкою вечора стало театральне дійство, що складалося з чотирьох десятихвилинних сценок на різні теми. Ось тут кожен зміг проявити власний талант, а результатом спільної  роботи стали повчальні п’єси,дружба, посмішки та оплески залу. Хтось спробував себе в ролі сценариста, режисера чи навіть актора, а хтось ще раз довів, що є талановитим художником, письменником і просто людиною з прекрасним почуттям гумору. За цікавою працею час швидко спливає…. Але виставами і ситною вечерею день не завершився:захотілося надвір.Хлопці і дівчата, які наче місяць не виходили з дому і аж тепер побачили, що прийшла зима, згадали дитинство і досхочу покидалися, покачалися і наїлися снігу!!!Але і цього «снігового батлу» виявилося замало. Уже через деякий час з кімнати дівчат долинала музика – це проводилися заняття з аеробіки для всіх охочих. Навіть потім з кімнат ще довго було чути веселі жарти, пісні,позитивні емоції переповнювали вщент,  раз у раз виринали спогади, мрії чи навіть сподівання…Та все ще не кінець, бо наступний день(звичайно не без допомоги тренера, організаторів, вчителів) уже готував  свої сюрпризи!
Саме останній день проекту приховував найбільше несподіванок. Уранці усіх звеселили і допомогли прокинутися ігри зі стільцями і парашутом. Це важко описати, але судячи з потоку вражень,якими ділилися учні, повертаючись додому, їм було дуже цікаво. Ці два дні проекту були настільки насиченими, що діти не знали, чи їх ще можна чимось здивувати. Як виявилося, можна. Звістка про поїздку в гірськолижний комплекс була чи не найбільш очікуваною. Звичайно, ніхто б не відмовився покататися на лижах чи на перегонки з вітром спуститися крутим схилом гори на сноуборді, але згодом усі задовольнилися підйомником:). Краєвид, що відкривався на гори, був того вартий. Радість можна почути лише з вуст самих учнів, або ж просто переглянути фото, де все стає зрозуміло без коментарів. Діти розважалися як могли, навіть влаштували невеликий флеш-моб, де євроклубівці проводили ігри, чим відганяли надокучливий холод і притягували радість.
Та після стількох моментів настав час прощання. Не скажу, що воно було жалісним і слізним,просто усі були впевнені,що неодмінно зустрінуться знову. Провівши такий незвичайний уікенд, школярі не просто відпочили і набралися сил,а й почерпнули нові вміння,знання,передали частинку свого досвіду іншим,знайшли білі плями у своїй ерудиції. Кожен зробив власний висновок,розділивши його на пункти:користь тренінгу і плани на найближче майбутнє. Звичайно, шкода стало усвідомлювати закінчення першої частини  проекту ,але кожен знає, що ДАЛІ БУДЕ…
У голосах дітей я відчула нотки суму і причина тому одна – «дострокові канікули» закінчилися, а завтра – в школу. Але отриманий заряд позитиву, як вітаміни, які так потрібні у зимову пору. Можливо, саме вони і думки про майбутні нові пригоди з євроклубом пришвидшать прихід тепла і настання довгоочікуваної всіма весни.
От і станція «Самбір». Електричка зупинилася. «Подорожні» вийшли з вагона. Перемішались з натовпом на вокзалі. Мить… і пориви вітру, який якось по-варварськи вдаряв по шибках, заковтнули життєрадісні дитячі голоси, але я надовго запам’ятала той спів:
Everywhere we go
Everybody ask us
Who we are?
And where we are from?
Then we tell them
We are Lvivska oblast
Crazy Lvivska oblast!
Цікаво, чи зустріну я їх знову, чи впізнаю ці щирі посмішки на їхніх обличчях через кілька років, чи повернусь коли-небудь у Карпати, котрі стали моєю музою, моїм натхненням, чи дізнаються ці підлітки, що стали головними героями мого роману…
  
                                      Вихованка БДЮТ МІА «Юн-Прес» Лопатіна Анастасія
Зовсім нещодавно здійснилася моя мрія. Нарешті ми відвідали таке чарівне місто Львів. Я вперше була на західній Україні. Завдяки проекту «Академія лідерів Східного партнерства» та «Бібліомосту» ми побували на тренінгах, де навчилися толерантності, лідерству…  Але про це трохи згодом… Спочатку про Львів.
Коли ми приїхали на вокзал та встали з потягу, одразу відчулося, що ми не вдома… Все зовсім не так, як у нас, на сході. По-перше мова. Це неймовірно, як гарно вони розмовляють! Для них українська мова найкраща та найрідніша. Для нас – це було трохи незвично, бо як усі добре знають, для нашого краю більш характерним є суржик.  Звісно, з деякими труднощами, але дівчата розуміли нас, а ми їх. По-друге будівлі зовсім не такі. Лише поглянувши на вокзал, ми потрапили немов до Європи. А ще ми спробували смажені каштани! Так-так, саме смажені! Щодо смаку, то ми розійшлися в думках. Декому сподобалось, декому-ні. Залишивши речі, ми вирушили їсти. Ми чекали на сік з печивом або щось в такому роді, а отримали похід до ресторану «Масонська ложа», де спробували рибну юшку, шоколадну ложку та багато чого іншого. Атмосфера була затишною та романтичною.
Добре підкріпившись, ми вирушили в подорож по Львову. Чого ми лише не бачили… На шляху нам зустрілися і найстаріша аптека, і статуя Нептуна, і навіть, статуя вченого, яка приносить щастя. Уявляєте, треба було торкнутися до пальчика і потерти його. Не так й легко було до нього дотягнутися, адже серед нас були дівчатка (Протасова Таня, Потапенко Лера, Карпінська Саша та я, Лопатіна Анастасія), тому через наш невисокий зріст виникли складнощі, але підбори нас врятували. Найбільше у Львові мені сподобалася ратуша. Це височезна та дуже красива будівля. А також, не менш привабливою була неймовірно красива органна зала.
На жаль, часу на прогулянку по Львову в нас було небагато. Тому знову в дорогу. Ми вирушили до с.Козьови, де й проходили найголовніші дійства. Там на нас чекали тренінги, які проводила пані Оксана. Спочатку ми познайомилися один з одним, розповіли про свій рідний край. Але через те, що вже була пізня година, довелося йти спати. Але куди там спати, якщо поруч багато нових людей, можна дізнатися багато нового. Тому сміх не згасав до першої години ранку точно. На другий день, відкривши свої заспані оченятка ми побачили чудовий вид з вікна. Через те, що приїхали пізно, ввечері цього краєвиду ми не бачили. І в передчутті дива ми побігли на тренінги пізнавати себе та знайомитися, бо вночі всі кімнати не встигли оббігати. І ось вони почалися. Спочатку я для себе дізналася, як треба складати C.V.” так, щоб мати попит на ринку праці. Адже попереду нас чекають нелегкі випробування долі та круті повороти життя. Тому ми починаємо підготовлювати себе вже зараз. А ще ми змогли обговорити таку цікаву тему, як толерантність. Ми все частіше зустрічаємось з невихованістю молоді та неповагою до старших, дітей та тварин. Безліч різноманітних ігор були пов’язані саме з толерантністю. За допомогою різноманітних конкурсів ми розподілилися на групи та в кінці дня розробили сценки для театру тіней, теми яких стосувалися толерантності. Ми самі писали сценарії, виготовляли фігурки, сміялися… Вдалися всі сценки. Ми визнали помилки кожного з нас і взагалі, зрозуміли, які повинні бути цінності у людини. Після театру ми пішли відпочивати. Але куди-там… В сусідній кімнаті аеробікою займаються. Тому знову нові знайомства, нові враження… І нарешті третій день. Ми відправилися до гірськолижного комплексу «Плай», де на підйомнику піднялися в гори та побачили те, чим пишається Україна. Випивши філіжанку кави, ми відправились на фотосесії. Адже коли ще випаде шанс сфотографуватися на фоні Карпатських гір? Тому не втрачаючи його, ми зробили фотографії та спустилися, знову ж таки на підйомнику, до низу. Ми погуляли на території комплексу і почали чекати автобус. Щоб не змерзнути ми грали в різноманітні ігри: «Біжать коні», «Буги-вуги», «Віруси»… Дочекавшись автобусу ми повернулися до ліцею для обдарованих дітей, на основі якого все й проходило. Швиденько зібравши свої речі, наша новопсковська делегація змушена була покинути такий чудовий колектив. Адже лише за три дні ми всі потоваришували і стали однією командою. Розлучаючись з усіма у мене наверталися сльози на очах, адже всі такі класні.
Чого в нас тільки не було за ці три дні…(з восьмого лютого до одинадцятого). Ми шаленіли, сходили з розуму, удосконалювали українську мову, знаходили нових друзів. Тому за домівкою нам не було часу сумувати. Але повернувшись додому, ми лише підтвердили, що: «В гостях добре, а дома краще».
Ми вдячні всім. І організаторам, і кухарям, і дітям, які склали нам чудову компанію… Дякуємо вам, за такі чудові проекти в яких можна реалізувати себе, дізнатися багато чого нового та пізнати нашу Україну. Від себе я дякую нашому супровіднику Бакаєвій Надії Михайлівні. Дякую, вам за терпіння та піклування про нас. Ця зустріч була неймовірною та незабутньою!


                        
                             




























                                                      
                                                  

                                     







Яндекс.Метрика