Youth Euroclubs Network на більшій мапі goo.gl/K1Ozo. Мапа Євроклубів в Україні тут: g.co/maps/epymv

четвер, 8 вересня 2011 р.

У Кременчуці відкрилась виставка результатів проекту «Все ще повертаючись до Криму»

У Кременчуцькій галереї 5 вересня 2011 року відбулось відкриття виставки за результатами всеукраїнського проекту «Все ще повертаючись до Криму…». 

У проекті взяли участь старшокласники з 6 регіонів України. Деяким учасникам, а саме школярам з Кременчука та Піщаного, а також гостям з Червонограда Львівської області випала нагода презентувати результати заходу у нашому місті.

Метою проекту стало підвищення обізнаності молоді з питань прав людини через дослідження, аналіз та візуалізацію життєвих історій кримських татарів з використанням підходів освіти в області прав людини. Проект передбачав кілька етапів: майстерню з вивчення прав людини та використання візуальних засобів у Криму; підготовку матеріалів та презентація пересувної виставки; підготовку посібника з застосування візуальних технік для освіти у сфері прав людини (українською та англійською мовою).
Як повідомили школярі, під час реалізації заходу вони познайомились з культурою іншого народу, навчились брати інтерв’ю, досліджувати поняття депортації на прикладі долі тисяч кримських татар, набули навичок фотографування.
У міській галереї учасники поділились своїми численними враженнями. Показали свою точку зору на історію та сучасність кримськотатарського народу, на значимість прав людини та їх порушень. В очах виступаючих можна було побачити розчарування від численної несправедливості недотримання прав і свобод людей, недотримання положень, визначених Конституцією; біль за жахливі долі людей; в словах часто звучали ноти гордості і повага за те, що татари витримали натиск і не здалися. Школярі розповідали про довгі роки життя кримських татар в поневірянні: вони не мали змоги покинути район, в якому жили; спали на підлозі, їжу шукали в лісі.
«Полные вагоны, забитые людьми, отправлялись к местам ссылки в Узбекистан и на Урал. Без еды и воды, люди не выдерживали и умирали», -- розповів кримський татарин Джеміль Османов.
Школярі повідомили, що попри важку долю татар, їх дух не зломлений. Є ті, що присвятили себе процесу відродження прав кримських татар. Це теж татари. Хто ж іще боротиметься краще, ніж люди, які на собі відчули утиски, біль і страждання? Таким борцем є Ільмі Умєров – один з яскравих учасників руху за відновлення прав кримських татар. Після декількох невдалих спроб, він все ж таки повернувся до Криму у віці тридцяти одного року. Через 4 роки чоловіку вдалось прописатись. Але навіть йому, як людині, що здобула дві освіти, відмовляли у прийомі на роботу лише тому, що він народився кримським татарином. З тих часів, за словами самого Умєрова, його роботою та покликанням став захист прав рідного народу.
Виставка триватиме до 18 вересня 2011 року. Згодом роботи будуть представлені широкому загалу у Сумах та Вінниці, Перечині та Червонограді.
**
Реалізацією проекту займається Благодійний фонд «Резонанс», за підтримки Фундації «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє» (Німеччина). Регіональним партнером проекту виступає Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр «Європейський клуб» у співпраці з Кременчуцьким міським управлінням освіти.
Ось що найбільше вразило учасників проекту:
«Саме в проекті я вперше почула про кримських татар та задалась ціллю знайти відповіді на всі питання,які мене цікавили. Тож кримські татари -- це народ, який був не підтверджено звинувачений в державній зраді і депортований за наказом Сталіна 18 травня 1944 р. За один день були депортовані всі кримські татари!на збір давали 3-4хв. Це було блискавично: вийти з домівки і довгі роки не мати можливості повернутись туди. Сім’ї розлучались..але віра була. Весь час до 1989 року кримські татари боролись. Боролись за життя, за повернення. Цей шлях був тяжким. І виживали не всі. Всім серцем кожен з них бажав і прагнув повернутись на історичну батьківщину. але повертатись було нікуди. - в їхніх будинках жили інші, чужі люди. окрім цього цей народ має низку гострих проблем, які потребують вирішення. Масове безробіття, брак землі, величезна проблема відродження мови. Якщо і надалі стояти осторонь цих проблем та залишити все як є. то цей народ може просто зникнути», -- повідомила Лариса Овчаренко.
Олександр Леванда:
це їхня дружність, взаємопідтримка. Також мене вразив Мустафа Джемілієв - голова кримськотатарського парламенту - меджлісу, що його так багато людей підтримують. Мабуть у нас не один політик не має стільки підтримки від людей як Мустафа.
Світлана Овчаренко:
те, що вони знають дисидентів, а також українських і російських правозахисників.
Тетяна Гусар:
мене найбільше вразило те, що з нами спілкувалися, навчали,проводили тренінги на рівних. але поряд з тим,що тебе цінували як особистість і давали право голосу,можливість висловити свою,хай не зовсім точну,але твою,думку. нас не змішували із сірою масою школярів,дослухалися до наших пропозицій, допомагали розвязати конфлікти(вони теж були) і знайти правильні шляхи вирішення складних для нас питань. хочеться подякувати за те,що тренери намагались навчити нас думати,аналізувати свої дії,керувати собою та своїми емоціями. ну і,звичайно, здобуті знання навіть зараз, по закінченню проекту все одно є, вони нікуди не ділися, бо закріплені життєвими прикладами та тою картинкою,що мала змогу побачити в Бахчисараї. розумію,що багаж знань з прав людини та історії, культурології мені все одно знадобиться не лише в подальшому житті, а й зараз, у школі. бо більше ніж я знаю про депортацію кримських татар не знає навіть наш вчитель з історії. тому отримана інформація знову,як ніколи, в нагоді!
Яндекс.Метрика