Youth Euroclubs Network на більшій мапі goo.gl/K1Ozo. Мапа Євроклубів в Україні тут: g.co/maps/epymv

понеділок, 21 березня 2011 р.

Євроклубівці показали, що Кременчук є містом готів, хіпі, панків, гопників, трейсерів

Чергова зустріч культкатівців відбулася 18 березня завдяки Європейському клубу у п’ятнадцятому корпусі КНУ імені Михайла Остроградського.
 
Цього разу ми познайомимось із представниками субкультур міста: готами, хіпі, панками, гопниками, трейсерами ─ і це далеко не повний перелік існуючих у Кременчуці течій. Виявилося, що ми не так багато знаємо про них, не завжди розуміємо їх філософію та стиль поведінки. Тим цікавіше було почути пояснення з перших вуст. 

Готеси виділялися своїм вбранням переважно чорного кольору, любов’ю до так званої готичної музики та металевих прикрас з символікою субкультури. Вони дещо повідали про своєповсякденне життя, улюблені фільми.
 
Знайомство з субкультурою панків розпочалося з майстерні.На очах у глядачів звичайнийна вигляд хлопець, Антон, перетворився у людину з ознаками панківської субкультури (насправді він себе саме так і ідентифікує): поки ми слухали розповіді про життя панків та історію виникнення ірокезу, добровольця поголили і поставили йому ірокез, використовуючи «гримучу суміш» з чаю, води, мила та «Фанти». Присутні переглянули концертз волохатими головами (вонисмикаються ТАК, що інколи здається, нібиколись не втримаються нашиях, і покинуть господарів, обравши свій власний шлях))).

Окрім постійних учасників культкату на зустріч прийшли люди, які особисто представляликонкретнівиди субкультур. Гостями-експертами стала весела сім’я панків: чоловік, дружина і навіть їх маленьке дитя. Хлопчик із задоволенням посмикав «Дядю Антона» за шмат волосся, залишеного на голові.:)
 
Протягом вечора було переглянуто чимало фотографій з тусовок неформалів, як сучасних, так і тих, що вже встигли стати історією. Наприклад, афіші та фото з рок-концертів, що відбувалися в нашому місті в середині 90-х. Дивилися також карикатури «широко відомого у вузьких колах» мешканця Кременчука, що малює в панківському стилі.
 
Люди, не помічаючи того, демонстрували своєю поведінкою субкультуру, до якої належали. Всі вони мають спеціальні імена, які майже ніколи не співпадають з офіційними. Як виявилось, панки і,взагалі, неформали– підривні, неочікувані, захоплюючі! Інколи матюкливі і не дуже виховані, без почуття такту (це з одного боку. З іншого ж – природні й розкуті).Я б сказала, що вони божевільні! Але божевільні у позитивному сенсі, нестримні. Вони заряджають своєю енергією.
 
Виникла ціла дискусія про «мистецтво не підпадати під формат», було згадано про місця тусовок колишніх і теперішніх панків, готів у Кременчуці: Клуб залізничників, Палац культури імені Котлова, Будинок офіцерів, Будинок політпросвіти, Клуб будівельників, дещо пізніше – клуб «Кондор». У «Жовтому аероплані», який зараз торгує будівельними матеріалами, колись продавались «нєфорскіє шмоткі». Не всі згадані заклади дожили до сьогодення, деякі абсолютно змінили профіль, деякі будівлі знесені, тож інформація насправді безцінна.
 
За словами однієї з представниць неформальної течії бути представником субкультури зараз набагато легше: є Інтернет, сучасні інформаційні технології, купа магазинів з необхідними атрибутами. Раніше ж усе шукали закордоном, писали і робили власноруч. Зате ці речі «рідніші» і «людяніші».
 
Отримавши враження про субкультури панків, готів та гопників ми перейшли до субкультури трейсерів. Про мистецтво раціонального використання просторунамрозповів Віталій, який захоплюється паркуром уже понад 5 років.Учасники подивилися відео з винахідником паркуру ─ французом Девідом Белем – та поставили багато запитань нашому експерту. Через застудумайстра та у зв’язку з турботоюпро державні меблі, стіни й покриття в аудиторії, ми зійшлись на думці, що майстер-клас з паркуру краще провести влітку на свіжому повітрі.
  
Дівчина-хіпі розповіла нам про дітей квітів («Діти квітів» ─ поширена назва представників цієї субкультури - ред.). Ми познайомились з Умкою ─ легендою цієї течії ─ та її творчістю. Крім того, мали змогу поринути у світ різнокольорових плетінь, які називають фєньками. Вони – свого роду знакові коди.За їхнім кольором, стилем, розміром можна визначити не лише приналежність власника такої штучки до певної тусовки, але й його індивідуальні характеристики. Фєнєчка, як і пацифік, є символом миру і дружби, це подарунок на щастя. Кожний колір має значення, кожна комбінація кольорів інтерпретується по-різному: червоний з білим ─ вільне кохання, червоний і жовтий колір символізують сум через радість, що минула і т.ін.

…А посеред кімнати у нас був таємничий стіл: я б назвала його Столом спогадів. Він привернув увагу кожного гостя зустрічі. На ньому знайшли прилисток майже святі «нефорські штучки», атрибутика хіпі. Там були вишиті спідниці з «косухами» («косуха» ─ щось більше, ніж просто куртка. Це символ свободи і впевненості -ред.), фєнєчкі і напульсники, диски, журнали 90-х років з інтерв’ю з «Машиною часу», футболки з «Beatles», різні металеві штуки і ланцюги, вишиті куртки та торби, щоденник пам’яті-одкровень. А ще – справжній самвидав – рукописний рокерський журнал «Шизлонг». Учасники принесли свої спогади, частинку себе, особисте минуле і теперішнє. Це ─ молодість… Чиєсь захоплення, хобі; кохання, пронесене червоною ниткою через увесь щоденник тепер уже спогадів;  період життя.

Наостанок у нас була затяжна дискусія. Якби не пізній час,спілкуваннямогло б щепродовжуватися. Наприкінці вечора дехто зізнався мені, що протягом життя був уже і хіпі, і металістом, і представником готів, зараз же проводить свій час у колі байкерів. Йдучи на цю зустріч,людинанічого не готувала про субкультури, тому що не вважає себе їх представником. Для неї це – звичайне життя.
 
Приємно відзначити, що ми познайомились з живими легендами. Можливо, у них різні напрямки, погляди, вподобання, але усіх їх об’єднує єдина мета ─ самовираження, нехай і у різних формах.

Висловлювання протягом вечора:
«Все люди, как люди, а я ─ типичный представитель офисного планктона»;
«Сава и какой-тоТип в косухе»;
«Голова важнее крыльев!».
«Не пали движение!»
«Васе кличка не нужна»
 
Наступна зустріч культкат (Cult.Cut ─ проект, спрямований на створення змістовного простору спілкування молоді) буде проведена першого квітня, тому присвятимо її сміху. Якщо Ви позитивна людина, вмієте сміятись не тільки з інших, але й над собою, знаєте безліч дотепів і анекдотів, малюєте карикатури,вмієте розігрувати людей, чи просто хочете чудово провести час у спілкуванні ─ ласкаво просимо! Нагадаю, що ініціатива Cult.Cut передбачає особисту участь кожного.
 
Фото: http://www.facebook.com/album.php?aid=37206&id=173021242735327

Більш детальну інформацію можна отримати у Євроклубі за адресою: вул. Красіна, 37/49 (15 корпус КНУ імені М.Остроградського), аудиторія 15207, або за телефонами: 0961558766 (Юлія), 0966066170 (Кирило).

Автор: Юлія Кучевська
Яндекс.Метрика