Youth Euroclubs Network на більшій мапі goo.gl/K1Ozo. Мапа Євроклубів в Україні тут: g.co/maps/epymv

неділя, 6 березня 2011 р.

Євроклубівців Кременчука збадьорив чай

4 березня в рамках ініціативи Cult.cut (Культкат) у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського була проведена зустріч, присвячена традиціям чайної церемонії.

"Мате - як абзац. Випив - і можеш починати з нового рядка" - так писав письменник Хуліо Кортасар. Кременцуцький Євроклуб запросив студентів перевірити це твердження на собі.

Для виконання умови ініціативи усіх учасників було залучено до рольової гри. Із таємничої скриньки присутні тягнули папірець або як ще прийнято називати ─ фішку. Кожна фішка містила запитання чи завдання, тісно пов’язане з тематикою вечора. Присутні розповідали кумедні історії чаювання, ділились найпершими асоціаціями зі словом "чай", вигадували способи заварювання чаю при відсутності заварки, декотрим пощастило заварити бажаючим чорного або зеленого чаю і навіть помити чашки після всіх.

Цікаво, що саме слово "чай" прийшло до нас через тюрські мови з південно-китайського "cha" у той самий час, як джерелом назви у Західній Європі стало північнокитайське "te". З великої кількості таємничих легенд, історія яких сягає 5 тисяч років, чай по праву можна назвати найбільш давнім напоєм, що виготовляється людьми в світі.
 
За японською легендою, після трьох років медитації принц Бодхідхарма заснув і наснилися йому всі жінки, яких він коли-небудь любив. Прокинувшись, він прийшов у таку лють від власної слабкості, що вирвав власні віка і закопав їх в землю. Через деякий час він виявив, що віка пустили коріння і виріс кущ. Пожувавши листя, Бодхідхарма зрозумів, що вони допомагають йому не стуляти очей. Він повідав цю історію своїм послідовникам, які зібрали насіння дива-чагарника.

Чай, як з’ясувалось, це не тільки приємний і корисний напій. Дуже широко його використовують в незвичайних цілях: як харчовий фарбник, пікантна приправа, мастило для точних механізмів, знеболююче, добриво, захист від радіації з екранів комп’ютерів тощо.

Також ми дізнались про те, що завдяки виторгу від продажу чаю були проведені розкопки легендарної Трої, Сполучені Штати Америки "народжені чаєм", а на слов’янських землях у сер. XIX ст. про чай знали мало і ототожнювали його просто з питтям води.

Багато нового дізнались про історію чайника. Родом він із Китаю. Саме там виникло і розвинулось мистецтво чаювання. Перші китайські керамічні чайники виготовлялись із червоної ісинської глини, котра вважалась найкращою для заварювання чаю. Чайники з цього матеріалу не змінювали ні запаху, ні кольору напою, не тріскались від гарячої води, надавали можливість чаю "дихати" і зберігати температуру. Вважається, що справжній чайник повинен мати форму, душу, енергію і образ.

Також прихильники Культкату переглянули відео про ритуал пиття чаю: окрім звичної процедури заварювання чаю, бажано вдихнути його аромат, проникнути у нього та поговорити з ним. Чай підноситься так близько до обличчя, що ми буквально торкаємось його. Необхідно повідати йому про свої очікування і він нам повідомить про те, чим може допомогти. Вважається, що при цьому повинна "вийти черепаха".

Але найцікавіше ─ десерт, так би мовити, ми залишили наприкінець вечора. Один із євроклубівців, Богдан, познайомив нас і занурив у дивовижний світ пуеру і мате.

Провінція Юньнань на південному заході країни була відома своїм чаєм вже 1700 років тому. В одному з її повітів ─ Пуер ─ і був віднайдений спосіб приготування однойменного чаю. Він відрізняється специфічною технологією виробництва: зібране листя, оброблене до рівня зеленого чаю, підлягають процедурі ферментації ─ природному або штучному старінню.

Пуер ми заварювали за всіма технологіями і традиціями: залили його дуже гарячою водою, ледь не окропом, і настоювали близько 5 хвилин. Як відомо, рекомендується заварювати не менше п'яти разів. Для тих, хто тільки починає знайомство з натуральним китайським чаєм, це досить незвичайний напій.

Основні відмінні риси традиційного пуера – різкий землистий аромат, досить непоказний "брудненький" зовнішній вигляд, специфічна пресована упаковка. Крім того, класичний пуер може зберігатися не один рік і не втратити своїх ароматичних і смакових даних (хоча виготовляють його куди довше року на відміну від зеленого чаю). Саме такі своєрідні «візитні картки», роблять цей дивний і цілющий напій воістину принадним як для новачків, так і для досвідчених цінителів чаю.

З часом він не втрачає, а навпаки, набирає аромату і смаку, як гарне вино; має густу консистенцію, темний насичений колір і наділений очищаючими властивостями. Якщо асоціювати звичайний зелений чай з тишею і спокоєм, то, в такому разі, пуер – це абсолютна гармонія і повна рівновага. Цей напій не стільки бадьорить, скільки дещо розслаблює. Окажіть цьому благородному напою трохи пошани, оціните його належним чином, і тоді пуер сповна віддячить Вам своїм чудовим тонким ароматом, приємним легким смаком і довгим солодкуватим присмаком!

Інша частина вечора була присвячена тонізуючому напою мате, що народився в Парагваї. Для його виготовлення використовується висушене, злегка підсмажене, подрібнене листя і молоді пагони парагвайського падуба. Мате називають по-різному: парагвайський чай, напій богів, бразильський чай,  зелене золото Південної Америки.

За переказами індійців, мате має магічну силу, і треба обов’язково дотримуватися традиційну церемонію, заварюючи його правильно, щоб не вбити душу мате. За легендою, Мате – це прекрасна дівчина, яку бог Віракочі перетворив на вічнозелене деревце, для того, щоб життя людей на землі було довгим і щасливим, за умови використання цілющого напою з листя деревця.

Ми готували його в невеликій посудині з гарбуза, яку називають калабас, калебаса, поронго або мате. Раніше посудини виготовлялися індіанцями з деревинного гарбуза-горлянки. Згодом, познайомившись з напоєм, іспанці почали виготовляти калебаси також з інших матеріалів, таких як деревина палисандри, дуба, квебрахо, а також фарфор, кераміка, срібло та деяких інших. Пили мате ми почерзі за допомогою металевої трубки ─ бомбіллі або тростинки з очерету чи бамбука. Звук хлебані ─ це знак, який показує можливість для наливання чергової порції навару і передачі посудини гостям.

Цей освіжаючий навар не тільки піднімає енергетичний тонус, але й прекрасно підійде тим, хто має бажання схуднути, так як він вгамовує почуття голоду. Візьміть калабас та мате з собою на роботу і під час перерви відчуйте дух Латинської Америки, забувши про втому та дрібні проблеми!

…А, черепаха, про яку йшла мова вище, мабуть, все ж таки вийшла з кожного і їх дух ще довго блукав стінами закладу.

Наступної зустрічі (18 березня о 17 годині в 15 корпусі КНУ ім. М. Остроградського, аудиторії 15207) ми познайомимось із представниками субкультур міста Кременчука: готами і готесами, емо-бойзами та емо-гьорлзами, хіпі, панками та бітниками ─ це лише частковий перелік наявних течій міста. А до якої субкультури належите Ви? Можливо, Ви теж маєте відмінні стандарти та моделі поведінки, Вам є чим поділитись з нами і стати частиною дружньої культкатівської родини!

* * *

Більш детальну інформацію можна отримати у Євроклубі за адресою: вул. Красіна, 37/49 (15 корпус КНУ імені М.Остроградського), аудиторія 15207, або за телефонами: +38 (096) 155 87 66 (Юлія), +38 (096) 606 61 70 (Кирило).

Автор: Юлія Кучевська

Євроклубівців Кременчука збадьорив чай
Яндекс.Метрика